Веломаршрут (velorout) Броды - Подкамень - Кременец - Онишківці.

Художня частина

На сьогодні я ще в Києві планував легкий день.
Смішно було в кінці дня згадувати це "планування"
Підйом.
Заклеїли наші проколи.
Любов Василівна приготувала сніданок.

Поснідали і вирушили.

Перша зупинка була в купелі Святої Анни.

Джерело Святої Анни.
Один из центрів паломництва православних віруючих на Волині, за старовинним переказами, в XVII ст. на цьому місці було явлення ікони Св. Праведної Анни, а з-під землі забило незамерзаюче джерело, яке вважається цілющим. Температура води протягом року стабільна та складає 4 градуси вище нуля…

Після останнього речення купатися в Джерелі Святої Анни в мене в планах не було й близько. Але спрацював фактор: «гурту». Скупався Вітя, скупався Шеф, Наташа готується… Треба скупнутися, мабуть не така вона й холодна ця водичка… З цією спонтанно виникшою думкою я, купаючись в річці тільки тоді, коли водичка тепла настільки, що батьки дозволяють больбатися в ній своїм малим діточкам, вирішив, а чому би ні? Коли така безглузда ідея приходить – треба її негайно втілювати, бо в кінці-кінців здоровий глузд візьме все під контроль. Заходжу до колін – та вибігаю назад – дрижаки нереальні. Ловлю на собі погляди розчарування друзів. Повертаюсь та заходжу знову та просто плигаю у воду. В купелі написано, що треба окунатися з молитвою до Святої Анни, але назовні норовіли вирватися дуже колоритні слова, переважно на літери «Бе» і «Йо». Окунувся – тільки вибігати – «Три рази» - кричить Андрій. ТРИ РАЗИ – таки щось колоритне на букву «Йо» вирвалось з моїх вуст, але то мабуть ніхто не почув. Вибравшись з того стресу відчув жар по всьому тілі. Мабуть так воно проходить, очищення…

Зайшли в сувенірну лавку і «паконям».
Але, мабуть все-таки треба було окунатися з молитвою…
Через 100 метрів в мене знову почало спускати колесо, через 500 метрів воно таки спустило… Шеф почав щось казати за карму Кості Крупського.
На що я подумав – нє це не вона…
Карма Хохмяка!

Ось що чекає тих велосипедистів, що лихословлять, окунаючись в Купелі Джерела Святої Праведної Анни!!!
Не довго проїхавши після проколу та відгону карми Кості Крупського шляхом зрошування велосипеда свяченою водою з джерела, захотілося мені взяти ще один сувенірчик у вигляді шматка кременя, яким всіяно всю ту місцевість, що ми проїжджали. Приглядів один, зупиняюсь, відстебуюсь. Відстебуюсь – не відстебуюсь. Завалююсь. Виявилося, загубив гвинтик шипа контактного черевика. Зразу пригадав наших товаришів Хохмяка та Ріната (Андрій, тобі не гикалося 12-го числа на Паску?)

Пригадавши, як хлопці вийшли з ситуації, вирішив добряче вкрутити єдиний гвинтик шипа, думаючи, що все буде добре. Даремно. На черговій зіпинці ледь не завалився знову. Точно якась кармічна смуга подій. Розірвати її та знайти вихід з ситуації мені допоміг гвинтик з велосипеда, яким прикручують підфляжник. Став як рідний.

Єдиним "нєудобством" була його висока шляпка. Прийшлося на зупинці навпроти церкви «бити копитом», та ставити різного виду автографи на асфальті, зчісуючи ту шляпку до належного рівня. Цікаво мабуть було спостерігати ці рухи зі сторони.
Тараканів форт.
Мабуть одна з грандіозніших споруд, які я бачив в Україні. Потужна (в минулому) фортифікаційна споруда, побудована в 1890 році для захисту львівської залізничної дороги. Форт має форму ромба. В центрі знаходиться чотирикутна двоповерхова казарма. Оточений двома рядами потужних земляних валів, між якими викопаний 14-метровий рів з кам’яними стінами та казематами. Для огляду доступні два з п’яти підземних поверхів. Інші три були замуровані ще під час першої світової та, як показують сучасні геолокатори – містять якісь хімічні речовини. Зараз в занедбаному стані и поступово руйнується.





В Дубно доїхали без пригод. Біля кафешки зустріли вичепуреного за всіма велоканонами велосипедиста. Запитали:
- А Ви звідки такий взялися?
- Я місцевий, з Дубно.
- От добре, а ми з Києва, тут проїздом хочемо подивитися цікаві місця. Щось покажете нам?
Після цих слів велосипедист трохи розгубився, але погодився.
Велосипедиста звати Андрій. Він став нашим гідом по Дубно найближчу годину. Пан Андрій, велосипедист середнього віку та статури на циклокросі фірми «Конандейл». Сферу його зайнятості не питали принципово. Але, судячи з того, що з ним вітався майже кожен «дубинець» (житель м. Дубно) – людина в місті не остання…

Наш «гід на годину» експромтом показав нам самі головні цікаві пам’ятки міста Дубно: Дубенський замок, Луцькі ворота, Ільїнську церкву, Монастир кармеліток та ін…

По дорозі в Луцьк нас супроводжував дуже сильний зустрічний вітер, який в прямому розумінні зупиняв нас. Скажу лише, що 50 км трасою з таким сильним зустрічним вітром я ще не їздив. В Луцьк приїхали в променях заходу сонця. Перекусили. Андрій прийшов в себе (частково).

Вважаючи на обмеження в часі, подивились не всі заплановані місця. Більш за все запам’яталися:
Луцький замок – замок князя Любарта, побудований в XIII-XIV ст. Всередині нам побувати на жаль, не довелось.
Замок постійно реставрується, на території ведуться археологічні дослідження.

Петропавлівський костел – католицька святиня, одна з найцінніших пам’яток міста.
Побудований в XVII ст.
Під будівлею є декількарівнева система підвальних приміщень.
Проводяться екскурсії по підземеллях (на які ми обов’язково потрапимо наступного разу ).

Лютеранська кирха - храм євангелістів побудований в неоготичному стилі XVII-XVIII на кошти німецької громади міста. В теперішній час використовується як протестантський храм.

Дім скульптора.
Друга назва – «Дім з химерами» - сама колоритна жила будівня міста.
Дім-майстерня сучасного скульптора Н. Голованя прикрашений фігурами різноманітних казкових героїв та міфічних персонажів в самих різноманітних стилях. Кажуть, якщо власник вдома – може провести екскурсію в середині дому, що оформлений скульптурами з мотивами античних часів. Ми вирішили не турбувати людину на Великдень ввечері, тому обмежилися фотосесією зовні дому.

Покровська церква.
Найстаріший діючих православний храм Луцька був заснований ХІІІ-ХІV ст. Але багато разів перебудовувався та реставрувався (останній раз в XIX ст). Головна реліквія – ікона Волинськї Богоматері (шедевр українського живопису XIII-XIV ст.
На жаль, ми в напівсутінках проїжджали повз (я ще заїхав на територію та запитав в черниці чи не продаються в них магнітики (смайлік) ), а от сфотографувати забули…
Перекусили перед потягом в піцерії з однойменним атрибутом…

В планах, звичайно було ще подивитися вечірній Луцьк при світлі ліхтарів, але під час перекусу так засиділися, що ледь встигли на потяг до Києва.

Епілог.
Через те, що три ходових дні було скорочено до 2-х похід видався дуже насичений подіями, місцями та фізичними навантаженнями.
Хочу подякувати всім за участь. Шефу та Наташі – за підстраховку в навігації , підказкам по місцевості та душевність компанії. Новачкам Віктору та Андрію – за стійкість та витримку на маршруті та за доповнення інформації щодо деяких оглянутих пам’яток.
Впевнений, що ми ще не раз проїдемось цією місцевістю та оглянемо інші цікаві місця.
Все було Velorout! До нових зустрічей на велосипедах!



Фотоальбом

Технічна частина>>>

День перший>>>

Ночівля>>>>