Веломаршрут (velorout) Приднестровье.
День 1. Дунаєвці - Бакота - Каменець-Подільський

Все почалося звичайно. Влад antishok виставив велопохід. Всі бажаючі зареєструвалися. Завчасно взяли білети. Зустрілися в потязі. Спокійно доїхали до місця висадки - ст. Дунаївці. Висадились рано, тільки 5-а година ранку. Перекус.


Зустріли сімейство Одеситів - два Серьоги та Ксюху. Вони приїхали з пересадками та чекали нас вже в Дунаївцях. Групове фото біля станціЇ.





Наша сьогоднішня ціль - Бакота. Місце, води якого містять в собі містичні легенди язичниц капищ забутих предків.
Але, до Бакоти в нас ще був маршрут через с. Міцівці з кладкою через річку студеницю, за с Маліївцями натрапили на чарівний водоспад з крижаною водою, де скупатися виявив бажання тільки Саша (Шеф). Відвідали "скельну капличку" та покотили далі.



Туристам на замітку (особливо таким допитливим як сам): по маршруту нам зустрічалось багато разів ця рослина:


Борщевик Сосновського. Як на мене - дуже цікава і велична рослина з величезним трав'яним стеблом, лапатим листям та широким кошиком дрібних квіточок. Минулого року я так хотів зфотографуватися поміж ними але, на щастя не було кому це зробити. В мережі безліч випадків опіків від дотику оголеною шкірою рук або (гірше) інших частин тіла до цієї рослини. Її сік, нанесений на ділянку шкіри спричиняє високу фоточутливість, тобто протягом години з'являються виражені опіки від сонячного світла, які довго не сходять. Тому, НІ В ЯКОМУ РАЗІ не торкатися її оголеними частинами тіла.



Заїхали в Малієвецький парк, де розташувався якийсь санаторій з не дуже привітними моїми колегами, які невербально дали знати, що з ними балакати нема про що...
Далі були поля, ліси, підйомчики, спуски. Костьол Святої Марії - цікава будівля в готичному стилі, але він був зачинений, тому ми поїхали далі. Далі підйомчики ставали ще крутішими, іноді дорога перетворювалася в ледь примітку стежку.




Далі наш маршрут ставав все рельєфнішим з кожним кілометром - підйомчики та спуски. Дорога ставала дедалі "цікавіша" - козкислі калюжі, каміння-щебінь, виїжджені колії, рибальські причандали...



На одному з підйомів наш орг (Влад "antishok") так захопився взяттям торчка та послідуючим педалюванням по рівній дорозі, що не зогледівся, як потрапив на гачок рибалки.
Уявіть. По дорозі, якою проїжджає максимум один віз чи трактор раз у два тижні, в селі місцевий дід-рибалка розмотав та спокійно налагоджує свої рибальські снасті. Розмотавши ліску довго, десь на метрів 50 або й більше, дідусь "мічтає" зловити якогось великого щупака. натомість ловить Вдала antishokа. Їду позаду і чую викрики матюків діда. Влад зачепив, намотав ліску собі на заднє колесо та ще й проїхався з цим добром метрів 20. Звісно, снасті, піля того як в них попав Лось - стали непригодними для чого-небудь. Добре, що все скінчилось добре (без поломок з нашої сторони). Вибачилися і поїхали далі.


Вздовж дороги почали з'являтися посадки диких (та іноді сортових) черешень. В першій же посадці ми накинулись на них, наче ніколи не їли.


В с. Великий жванчик ми набрали водички, поїли морозива, попили кваску та розділилися: Одесити поїхали на Кам'янець-Подільський асфальтом, а основна група - грунтами.


Дорога до Бакоти була чатково асфальтовою, частково грунтовою. Частенько зупинялися пошпакувати черешень.





Бакота (гугл в поміч) - старовинне село, корінням тягнеться ще в ХІ ст. Мало безліч язичницьких святилищ та капищ, курганів з жіночими похованнями. Подеякують легенди та частково підтверджено, що на дні річки Смотрич, що там протікає, знаходиться кам'яний відбиток стопи Будди. Всі ці знахідки та легенди таяться та чекають свого відкривача вглибині вод нинішнього Дністровського гідровузла, який совєти побудували в 1981 році, затопивши це старовинне селище. Територія багата на знахідки. Навіть сьогодні кожен бажаючий може відкопати в камінні або на березі невеличкі рештки стародавніх мамонтів...
Вхід платний (???) але того вартий. На ці кошти місцева адміністрація облагородила це досить туристичне місце мінімальними зручностями. В скелях розташовані залишки скельного монастиря, датованого ще 1355 роком (за Київським літописом на той час як давно існуючий), в лабіринтах якого в 1255 р. монголами було заживо поховано шляхом завалу камінням частини жителів та ченці селища, що ховалися від нападників.


Але, щодо наших пригод. Заїхавши на заповідну територію, ми злегка перекусили. Далі почалися: спуски та підйоми через кущі та старі величезні сходи.








На низовині Бакота виявилося дуже людне, я б сказав "попсове" місце. Безліч пляжників, палаток, машин, мангалів, атракціонів (і навіть цивільні туалети!).п. В цілому - не зовсім те, що ми чекали, але доволі цікаво.


По треку натрапили на дитячий християнський табір з прагматичною назвою "Шанс". На щастя, охоронці виявились адекватними та пропустили нас крізь табір.











Признатися, саме за такі моменти я полюбив Велороут та готовий дертися з останніх сил на різні висоти, щоб побачити подібні зачаровуючі красоти.








Далі вже докатували до Каменець-Подільського майже на автопілоті, так як втома під пройденого маршруту та нестачі сну давала про себе знати.
Останні пейзажі Дністра, поля, сади. Магазин-перекус перед фінішом. Біля магазину нас потішив своїми мріями та турботами один, вже "такий як треба" хлопчина, ми з Веталем назвали його "без 5 хвилин велосипедист" :).





Розмістилися в садибі, за яку домовився наш орг. З вікон садиби виднівся яскраво підсвічений старий замок.

Технічна частина >>>>
День 2 >>>>