Веломаршрути (velorout) Король «гір»

Опис маршруту

Передмова
Цього разу мені випала честь оформити і викласти звіт, чи то через те що попередній їм дуже сподобався (моя перша поїздка з Велороут в Трахтемирів), чи то через те, що я спізнився на півгодини, і вся група мене чекала. Скоріше за все, що другий варіант більше підходить (Користуючись моментом - вибачаюсь за непунктуальність).
Старт.
Доїхавши таки на старт, здивувався такій кількості людей(9), декого вже знав, з іншими познайомився, десь по дорозі маємо підібрати ще одного. Поки ми пробирались через вологий голосіївський ліс, де ми трохи розім’ялись перед дорогою, Link вже зачекався нас.


Певно пізній старт переслідуватиме мене на всьому маршруті…
Традиційно загальне фото сьогоднішньої команди Велороут.


А далі в об’їзд Шеф вивів нас на трек, так як через Феофанію пускали тільки за гроші.. Вже на треку Вітя взяв керівництво в свої руки і почалось - поїхало…
Перед горкою. Не всі подолали її, мабуть більше з несподіванки - так ми спочатку повернули не туди…


А тут дуже гарний краєвид. Заради такого варто підніматись нагору.


Невеликий привал для поповнення запасів.


Далі по дорозі наткнулися на розбитий і затоплений ДОТ


Чиїсь дуже гарні дачі в Ходосівці, а ми їдемо далі.


Думаю це найбільш «зачотний торчок» цієї покатушки… Незнаю скільки % підйом, але переднє колесо так і хотіло відірватись від землі і скинути мене з сідла))


Але ми так просто не здаємось!
Ще один піт-стоп для поповнення сил.


По дорозі зустріли дуже гостинного дядька, який дозволив нам набрати води,


Подякувавши і побажавши один одному здоров’я та щасливої дороги, ми рушили далі. А далі, нас чекала переправа через…кропиву…
Вітя як першопроходець значно полегшив нам дорогу, розтоптуючи все на своєму шляху, так що останні вже йшли як по асфальту)).


Іще трохи пішої прогулянки…


І можна їхати.
Організатор добуває воду для всієї групи))


Пообідавши в ресторані біля легендарної траси Е-95, вирушили далі,
покоряти перевали…


Через широке поле…


І «пішохідні переходи»…


Коли ми таки доїхали до наступної зупинки, і глянули на карту – до Борщагівки всього то нічого залишилось!


Наступна точка збору – магазин Billa, розуміючи що це майже кінець, в мене відкрилось друге дихання)) і я вкрутив з усіх сил, які на сьогодні мені вже не знадобляться


Ось і все, тут група розділилась – хто на електричку, а хто своїм ходом до проспекту Перемоги… Там я попрощався з рештою групи і поїхав далі сам.
Дорогу додому я майже не пам’ятаю, я на «автоматі» їхав не звертаючи уваги на місцевість. Втому я відчув вже коли поставив велосипед і зайшов у кімнату. Але відчуття вдало пройденого маршруту – безцінно!
Маршрут сподобався, я так розумію покатушки з немалим набором висоти – це фішка Велороут). Але після кожного підйому є спуск, ця думка мене підтримувала всю дорогу. Сподобався темп і компанія, коли можна і розігнатись і просто проїхати, спостерігаючи при цьому чудесні краєвиди, коли всіх чекають після важкого підйому і підбадьорюють один одного в дорозі, адже це дуже важливий фактор в дорозі – підтримка. Так просто далеко не заїдеш, а з такою компанією – хоч на тисячі кілометрів… Тож дякую за організацію Віті, а всім учасникам – за компанію.

Технічна частина>>>>

Опис від Каті>>>>