Веломаршруты (velorout) Карпаты 2013.
Радиалка - "Живописна Буковина".

Опис маршруту

Передмова.
Почну з того, що в Карпатах я ще не був, і по опису покатушки це був мій шанс, який я просто не міг пропустити!
Насправді я не дуже вичитував деталі покатушки, так як знав що з Велороутом нудно не буде, я здогадувався що буде круто, але тоді ще не уявляв на скільки!
Як розказали мені потім, це має бути радіальна покатушка з готелю і назад, тим краще - мінімум речей, максимум задоволення!
Після довгого очікування цього моменту, я нарешті зібрав все необхідне і вирушив у дводенну подорож. Хоча 2 дні все ж таки мало щоб накататись по горам…

День 1
Після довгої дороги спочатку поїздом, а потім автобусом до готелю відбулася приємна зустріч наших друзів, які вже певно нас зачекалися, так як приїхали ми вже десь під обід. Тим не менше, ми швидко зібрались і виїхали на зустріч горам. Але перед цим – групове фото.

Поповнення запасів води перед підйомом

За словами Шефа, нас чекає кілька перевалів, які йдуть одразу один за одним і доволі непростих, що ж, головне правильно налаштуватись, а далі – діло техніки).
А ось і перші горки


І таки виїхали/вийшли на неї...

Після цього була довга дорога вгору з малим градієнтом але дуже гарною природою навколо, дорога була кам"яниста, в деяких місцях з насипаним зверху щебенем, також я збився з рахунку скільки ми разів перетинали маленьку річку, води в ній не багато – по втулки, в деяких місцях по каретку, тож я один раз таки змочив ноги(та і не тільки я))). Але від цього залишились тільки гарні враження, та і їхати по такій дорозі було одне задоволення.
І фото, де все це можна побачити.


А ось і перші броди…

На фоні - скеля в розрізі

Легкий градієнт змінився серією крутих підйомів, які було навіть приємно проїжджати.

А потім був матрас.

Трохи відпочивши, рушили далі, де побачили багато величезних скель.


Там внизу має бути скеля "Соколине око".

А ось і вона, невелика схожість з оком присутня

Далі ми виїхали вже на відкриту місцевість, звідки побачили наш готель, який був від нас не так вже й близько.


По дорозі зустріли корівку, якій Тоха видно дуже сподобався

Дорога до готелю вже була в основному вниз, чому я був дуже радий, адже я знав, що круті спуски мене чекатимуть в кінці, як винагорода за пройдену дорогу вгору.

Швидкість обмежували лише ділянки з дуже великим камінням, яке наче застерігало від перевищення швидкості)).
Хоч спуск пройшов дуже швидко – враження залишились й досі.
Ну а по приїзду в наш штаб, вечір тільки починався...
Приємна вечеря дружньою компанією, шашлики, чай, etc .

Вечір не хотів закінчуватись і ми продовжили його за грою в більярд та пінг-понг. Скільки партій ми зіграли навіть і не згадаю, але так як ніхто здаватись не хотів, грали ми до останнього – коли вже між чергою забивати кульки, злипались очі). І не дивно, на годиннику вже друга ночі, тож догравши партію в нічию, ми вже пішли спати.

День 2
Зранку спакувавши наші вели, ми поїхали в Чернівці, подивитись на місто.

По приїзду частина група вирішила заглянути в Університет, де було дуже багато людей, екскурсій, весіль.

Але ми по тихому пробрались в середину будівлі і трохи побродили по пустим коридорам, поки ніхто не бачить)
В одній з аудиторій Ігрушкін вирішив провести нам лекцію

Повернувшись до групи, ми захотіли пообідати. Знайшли підходяще місце, там і приземлились.

Ми з Антоном вподобали інше місце, прямо напроти цього.

І як потім вияснилось не прогадали – після піци нам дали морозиво на халяву
Після ситного обіду Ігор запропонував ще поїхати за солоденьким, ну як тут відмовити). Тим паче що далеко їхати не доводилось, трохи далі по цій же вулиці розташовані десятки різних кафе і ресторанів. Тож я і Ігрушкін відбились від групи і поїхали за десертом.
Шкода, але час підійшов непомітно і вже треба було їхати на вокзал. Зустрілись всі разом вже в поїзді, де за чашкою чаю ми ділились враженнями, а далі був міцний сон – і я вже в Києві. А так не хотілось повертатись, я вже хочу назад, в гори...


Фотоальбом: