Ідея проїхати даний маршрут з'явилась ще в минулому 2013 році. Тоді ж вона була і анонсована. І кожного разу поїздка відкладалась, через різні обставини. Але все ж таки в один прекрасний момент всі умови склались воєдино і дали змогу проїхати цей чудовий маршрут.

Маршрут починається з Миронівки тому без приміської електрички не обійтись. Маршрут прокладено максимально грунтами. Перший день це переважно накатисті польові дороги, місцями бруківка і асфальт. Старт з Миронівки в 9.45, фініш в Моринцях в 17.50. Середня швидкість руху - 15.2 км/год, загальна швидкість - 10.4 км/год, дистанція - 85 км, набір висоти ~1000 метрів.

Отже...

як показує досвід електрички в цьому напрямку найменьше завантажені в плані людей. Тому посадка не має завдати великого клопоту - місця вистачить всім.

Початок маршруту від Миронівки проходить по вже звичній ділянці через Микитяни і Дешки



Такі перепади висот чекають на всьому маршруті. Швидкість під 50? легко!



Перетинаємо річку Рось через місток



Далі просто трохи краєвидів які не має сенсу описувати



Ще на стадії прокладання маршруту одне місце було під питанням на можливість проїзду, через відсутність дороги. Як виявилось дорога є, але багато трави. Тому спочатку поїхали не по треку, а по іншій дорозі, яка виглядала більш проїздною, але вона нікуди не вела...



тому прийшлось повернутись і іхати по траві. По довжині це десь 1,5-2 км. Далі дорога нормальна, тому можна не турбуватись, маршрут проїздиться повністю



Однак не слід його їхати після дощу, бо буде халепа... у нас багнюка трапилась тільки в одному місці, а після дощу весь маршрут такий буде



Пролетівши швидкістними грунтами ми добрались до першої пам'ятки в селі Шевченкове,



а саме літературно-меморіальний музей Т.Г. Шевченко

Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка — музей в селі Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, розташований на території батьківської садиби Тараса Григоровича Шевченка, де він проживав з 1815 по 1829 рік.

Тут відтворено хату батьків Тараса, збереглась могила матері поета. В центрі села, на колишньому цвинтарі, — могила Григорія Шевченка — батька Тараса. Неподалік музею — хата дяка Богорського, де навчався грамоти малий Тарас (рік забудови — 1782-й). Над нею у 1961 році зведена захисна споруда.

У музеї Т. Г. Шевченка багато років працював онук Шевченка — Т. Т. Шевченко. Його справу продовжила донька — В. Т. Шевченко, яка 30 років очолювала музей.

У 1992 році музей отримує статус державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», об'єднавши навколо себе три села дитинства Кобзаря — Моринці, Будище, Керелівку.

З 1995 року посаду директора заповідника обіймає заслужений працівник культури України Л. М. Шевченко.

Указом Президента України № 74/2006 від 26 січня 2006 року Заповіднику надано статус національного.

Поряд через дорогу є сувенірна лавка.

Наступна наша точка це маєток пана Енгельгардта у якого малий Тарас бігав у кріпаках



як видно маєток на реконструкції.

І величний дуб Шевченка



Територія досить велика і малолюдна



Далі нас знову чекають швидкістні грунти. Золотава осінь дуже файно переливається фарбами на листях під променями сідаючого сонця



І от ми потрапляємо ще засвітла до Моринців, де і фінішуємо. Знайти гостинній двір можна по вказівникам



У дворі є невеликі інсталяції і міні музей української культури і побуту



Віра Стефанівна запропонує вам розгадати ребус і виграти канфєтку



У місцевого злобного гному можна придбати ось такі незвичні скульптури



Помившись та повечерявши першим другим третім і компотом влаштували культурний вечір з постояльцями які також з Києва і там відпочивали вже кілька днів. Були і поезія і "мурка" на скрипці, одним словом, сумувати не довелось =)



Подивитись всі фотографії можна за посиланням

Технічна частина>>>>

Наступний день >>>>

Гостинна садиба "Кобзарева колиска" в Моринцях

Ночевка в Моринцах