... На день Незалежності ми вперше відвідали місце падіння Ан-124. Аби знайти пам`ятник загиблим, йшли по хащам від уламка до уламка. 13 жовтня буде 20-та річниця авіакатастрофи. Хочу їхати...
Тим більше, що з минулої поїздки залишилося відкритим питання грунтових доріг до Макарова-1...

В електричку завантажилися швидко і без пригод. Їхалося весело, що дуже дошкуляло злобливим тіткам.
Але і ми не перший рік їздимо електричками, тому себе не дали образити.
За вікном - трава, вкрита інеєм, туман. Красивий сонячний ранок.
На вокзалі натрапили на доброго машиніста, який залишив свої вагони між нами і ранковим, ще досить теплим, сонечком...

Ранкові лісові доріжки чудові

Сюрпризи від орга не змусили на себе чекати: трек пролягав по полю

Вологі грунти залишили відбитки на велосипедах і велоорганізмах



Оскільки на місці нашого треку колосилося поле, довелося його об`їздити ("Наш трек там, справа. У кукурудзі")

Подальша дорога до Кодри - чудові піщанки/грунтівки у лісі

На місці падіння літака нікого не було. Схоже, ми сьогоді єдині відвідувачі...

Зібрали символічний "букет", залишили біля пам`ятника

Дорога між Кодрою і Макаровом-1 радувала своїм різноманіттям: грунтівки, пісок, ПІСОООООООК, спуски, підйоми

На одному з підйомів я прилягла. Знайшла найкращу дровинячку - і залишила собі на пам`ять красивого синця



"Орг, а нам точно прямо? "

Макарів-1, матрас, традиційна закупка жувальних гумок

Після Макарова-1 нас залишилося 9 (gippopotam поїхав до електрички асфальтом). Дорога чудова!

Але так не могло продовжуватися вічно. Хвилин за 10 довелося звертати і їхати по рівчакам

Згодом зустріли жінку, яка порадила не їхати до військових, оскільки там стрільбище, та і взагалі можуть зловити за посягатєльство на воєнних . Вирішили відхилитися від треку і їхати по азимуту. Спочатку піски були помірними

Потім стало веселіше

З часом бажання місити піски у групи закінчилося, і черговий апхіл учасники не захотіли форсувати .
Звернули. Дорога трохи краща стала

але ненадовно. На пісок повернулися за 5 хвилин, і вже до Пісківки з ним не розлучалися



Кілометрів за 5 до фінішу я, назло безлічі скла

зловила шип переднім колесом



Доки змінювали камеру, комарі влаштували паті
"Моя пєчєнька!"

Пулімьотчики вздовж дороги

План перевиконали, у Пісківку прибули о 16:40.
Найближча електричка була за 10 хвилин, Quick Thinker і Robbot її таки наздогнали.
А вся честнА компанія залишилися попити чаю

і рушити паровозиком о 17:50

Улов

Отож, всі цілі досягнуто: місце падіння літака знайдено (причому цього разу доїхали до нього набагато швидше і доріжкою, а не в об`їзд і хащами, як минулого разу), грунтові піщані дороги Кодра-Макарів-1 і Макарів-1-Тетерів розвідані. Компанія весела зібралася, погода - краще не побажаєш, піски вологі і їхалися на швидкостях 20-28 км/год .
Загалом, маршруту можна присвоювати звання "ПІСОЧНИЦЯ". Влітку це буде справжня спартаааааа...

П.С. дякую любому ЖЕКу за шматочок літа посеред холодної осені вимкнення гарячої води на момент мого повернення.

Технічна частина: >>>>

Описание поездки второй группы Velorout >>>>