Веломаршрут (velorout) Карпати 2014. День 7.
Драгобрат - Свидовец - Гора Геришаска - хр. Шасса - Лопухов - Усть-Чорна.
08.08.2014.
Опис маршруту.
День 7. Хребет Свидовець, хребет Шасса.
Ранок. Підйом в 7.00, сніданок, виїзд з готелю. Виявляється в нас сьогодні аж два іменинника!!! Медведь (Юрка) і Наташа - дружина шефа. Все чисто символічно. Хлопці знали, тому приготували Наташі сюрприз: півторачку чорниць (не знаю чи купили, чи назбирали - так і не признались). Медведю всі крепко пожали руку і набажали, щоб всі торчки (різкі підйоми) були його.
На початку підйому, далеко відійшовши від готелю - фотосесія з місцевим підйомником...
І в дорогу. І знову вгору, і знову з велом в руках.
Я вже було настроївся як звичайно, на Рок-н-рол, але тут кут підйомів та спусків по хребту став достатньо проїздний для велів. Так, вгорку передачі 1-1, 1-2. Тоха сказав, що як би був дощ, то було б конкретне глиняне місиво і ми всі були б в милі. Нам просто пощастило з погодою.
Фотосесія з "однокласниками":
Та далі в дорогу. Маршрут цього дня, як на мене, в порівнянні з Попіванами - середньо-лайтовий. Можливо в інші дні й були більш живописні місця, але цього дня можна було довго, як каже шеф "крутити головою", повною мірою насолоджуючись краєвидами.
На одному з привалів я з Владом (Караїм) довго приміряли вел Сергія молодшого під свої сідниці. Але вірішили не зраджувати своїм коням, і повернули карбоновий двопідвіс GT на повному фарші хазяїну, мотивуючи неправильною посадкою та кутом нахилу керма (треба ж було якось втішити своє самолюбство).
Зустріли чорничників (люди, які збирають чорниці). Вантажівка зранку закидає їх на хребет, вони там бомблять ту чорницю та бруслину (по іншому назвати цей процес не можливо). І вечором та ж вантажівка їх забирає. От такий заробіток.
Висновок: хребти Свидовець та Шасса достатньо їздабельні велами, доступні велосипедистам середньої фізичної форми (по типу моєї). Спуски хотів зняти на камеру але (може вже звик до них) не знімав, бо нічого цікавого не побачив.
На черговій доріжці серпантину у Влада (Караїм) також закралася грішна ідея.
Але, поміркувавши про вартість палива та зрівнявши в ціні агрегати, здоровий глузд переміг.
Взагалі, Карпатські спуски просто унікальні. Вони затяжні (годинні), в них болять руки, ноги, закладає від перепадів тиску вуха, паляться гальма, гнуться колеса але хто спробував - той завжди буде пам'ятати.
В'їзд в село Лопухово відмітили фотками та фоні вивіски з неоднозначною назвою села.
Вечір та ночівлю провели в селі Усть Чорне. Господар садиби Андрій виявився дуже ввічливим та щирим гуцулом.
В садибі на час нашого прибуття тимчасово не було водопостачання (буквально одну годину). Але за цей час багато хто встиг зробити багато корисного:
Фотосесія з рогами стала вже традиційною...
В селі зустріли майбутнього Velorout-ера
Вечеря та справляння сьогоднішніх ДР в кафе, плавно перекочувавша в садибу.
Був і справжній торт і справжній закарпатський квас.
Трошки посиділи, відмітили днюхи. І спати.
demonitto
